Рисполепт 1 мг/мл 100 мл

Клініко-фармакологічна група: Антипсихотичний препарат (нейролептик)
Фармако-терапевтична група: Антипсихотичний (нейролептичний) засіб
Фармакологічна дія
Рисперидон – це селективний моноамінергічний антагоніст, має високий афінітет до серотонінергічних 5-НТ 2 і дофамінергічних D 2 -рецепторів. Рисперидон зв'язується також з α1 - адренергічними рецепторами і, дещо слабше, з Н1 - гістамінергічними та α2 - адренергічними рецепторами.

Рисперидон не має тропності до холінергічних рецепторів. Рисперидон зменшує продуктивну симптоматику шизофренії, викликає менше пригнічення моторної активності та меншою мірою індукує каталепсію, ніж класичні нейролептики. Збалансований центральний антагонізм до серотоніну та дофаміну, ймовірно, зменшує схильність до екстрапірамідних побічних дій та розширює терапевтичну дію препарату з охопленням негативних та афективних симптомів шизофренії.

Фармакокінетика
Всмоктування

Рисперидон після перорального прийому повністю абсорбується, досягаючи максимальних концентрацій у плазмі через 1-2 години. Абсолютна біодоступність рисперидону після перорального прийому становить 70%. Відносна біодоступність після прийому внутрішньо рисперидону у формі таблеток становить 94% порівняно з рисперидоном у формі розчину. Їжа не впливає на абсорбцію препарату, тому рисперидон можна призначати незалежно від їди. Рівноважна концентрація рисперидону в організмі у більшості пацієнтів досягається протягом 1 дня. Рівноважна концентрація 9-гідроксирисперидону досягається протягом 4-5 днів.

Розподіл

Рисперидон швидко розподіляється в організмі. V d становить 1-2 л/кг. У плазмі рисперидон зв'язується з альбуміном та альфа 1 -кислим глікопротеїном. Рисперидон на 90% зв'язується білками плазми, 9-гідроксирисперидон – на 77%.

Метаболізм та виведення

Рисперидон метаболізується ізоферментом CYP 2D6 до 9-гідроксирисперидону, який має аналогічну рисперидону фармакологічну дію. Рисперидон та 9-гідроксирисперидон складають активну антипсихотичну фракцію. Ізофермент CYP 2D6 схильний до генетичного поліморфізму. У пацієнтів з інтенсивним метаболізмом за ізоферментом CYP 2D6 рисперидон швидко перетворюється на 9-гідроксирисперидон, тоді як у пацієнтів зі слабким метаболізмом ця трансформація відбувається набагато повільніше. Хоча пацієнти з інтенсивним метаболізмом мають нижчу концентрацію рисперидону та більш високу концентрацію 9-гідроксирисперидону, ніж пацієнти зі слабким метаболізмом,

Іншим шляхом метаболізму рисперидону є N-дезалкілювання. Дослідження in vitro на мікросомах печінки людини показали, що рисперидон у клінічно значущих концентраціях, в цілому, не пригнічує метаболізм лікарських препаратів, що піддаються біотрансформації ізоферментами системи P450, включаючи CYP 1A2, CYP 2A6, CYP 2C8/1/9 , CYP 3A4 та CYP 3A5. Через тиждень після початку прийому препарату 70% дози виводиться із сечею, 14% – з калом. У сечі рисперидон разом із 9-гидроксирисперидоном становлять 35-45% дози. Решту складають неактивні метаболіти.

Після перорального прийому у хворих на психоз рисперидон виводиться з організму з періодом напіввиведення (T 1/2 ) близько 3 годин. T 1/2 9-гідроксирисперидону та активної антипсихотичної фракції становить 24 години.

Лінійність

Концентрація рисперидону в плазмі прямо пропорційна прийнятій дозі в терапевтичному діапазоні доз.

Літні пацієнти та пацієнти з печінковою та нирковою недостатністю

Після одноразового прийому рисперидону у пацієнтів похилого віку концентрації активної антипсихотичної фракції в плазмі були в середньому на 43% більше, період напіввиведення тривав на 38% довше, а кліренс зменшувався на 30%. У пацієнтів з нирковою недостатністю спостерігалося підвищення плазмової концентрації та зниження кліренсу активної антипсихотичної фракції в середньому на 60%. У пацієнтів із печінковою недостатністю концентрації рисперидону у плазмі не змінювалися, проте середня концентрація вільної фракції рисперидону збільшувалася на 35%.

Діти

Фармакокінетика рисперидону, 9-гідроксирисперидону та активної антипсихотичної фракції у дітей порівнянна з такою у дорослих пацієнтів.

Вплив статі, раси та куріння

Популяційний фармакокінетичний аналіз не виявив очевидного впливу статі, раси чи куріння на фармакокінетику рисперидону та активної фармакокінетичної фракції.

Показання для застосування. Рісполепт ®
лікування шизофренії у дорослих та дітей віком від 13 років;
лікування маніакальних епізодів, пов'язаних з біполярним розладом, середнього та тяжкого ступеня у дорослих та дітей віком від 10 років;
короткострокове (до 6 тижнів) лікування безперервної агресії у пацієнтів з деменцією, обумовленою хворобою Альцгеймера, середнього та тяжкого ступеня, що не піддається нефармакологічним методам корекції, і коли є ризик заподіяння шкоди пацієнтом самому собі чи іншим особам;
короткострокове (до 6 тижнів) симптоматичне лікування безперервної агресії у структурі розладу поведінки у дітей від 5 років з розумовою відсталістю, діагностованою відповідно до DSM-IV, при якій через тяжкість агресії або іншої деструктивної поведінки потрібне медикаментозне лікування. Фармакотерапія має бути частиною ширшої програми лікування, у тому числі психологічних та освітніх заходів. Рисперидон повинен призначатися фахівцем у галузі дитячої неврології та дитячої психіатрії або лікарем, добре знайомим із лікуванням розладів поведінки у дітей та підлітків.
відкрити список кодів МКБ-10.
 
Режим дозування
Шизофренія

Дорослі

Рисполепт може призначатися один або два рази на добу .

Початкова доза препарату Рісполепт – 2 мг на добу. На другий день дозу можна збільшити до 4 мг на добу. З цього моменту дозу можна зберегти на колишньому рівні, або індивідуально скоригувати при необхідності. Зазвичай оптимальною дозою є 4-6 мг на добу. У ряді випадків може бути виправдано більш повільне підвищення дози та нижча початкова та підтримуюча дози.

Дози вище 10 мг на добу не показали більш високої ефективності порівняно з меншими дозами та можуть спричинити появу екстрапірамідних симптомів. У зв'язку з тим, що безпека доз вище 16 мг на добу не вивчалася, дози вище за цей рівень застосовувати не рекомендується.

Літні пацієнти

Рекомендується початкова доза 0,5 мг на прийом двічі на добу. Дозування можна індивідуально збільшувати на 0,5 мг двічі на добу до 1-2 мг двічі на добу.

Діти віком від 13 років

Рекомендується початкова доза 0,5 мг на прийом один раз на добу вранці або ввечері. При необхідності дозування можна збільшити не менше ніж через 24 години на 0.5-1 мг на день до рекомендованої дози 3 мг на добу при добрій переносимості. Незважаючи на ефективність, продемонстровану при лікуванні шизофренії у підлітків дозами 1-6 мг на добу, не спостерігалося додаткової ефективності при дозах вище 3 мг на добу, а більші дози викликали більше побічних ефектів. Застосування доз вище 6 мг на добу не вивчалось.

Пацієнтам, які мають стійку сонливість, рекомендується приймати половину добової дози 2 рази на добу.

Маніакальні епізоди, пов'язані з біполярним розладом

Дорослі

Рекомендована початкова доза – 2 мг на день за один прийом. При необхідності ця доза може бути збільшена не менше ніж через 24 години на 1 мг на день. Для більшості пацієнтів оптимальною дозою є 1-6 мг на добу. Застосування доз вище 6 мг на добу у пацієнтів із маніакальними епізодами не вивчалось.

Як і для будь-якої іншої симптоматичної терапії, доцільність продовження лікування препаратом Рісполепт® повинна регулярно оцінюватись та підтверджуватись.

Літні пацієнти

Рекомендується початкова доза 0,5 мг на прийом двічі на добу. Дозування можна індивідуально збільшувати на 0,5 мг двічі на добу до 1-2 мг двічі на добу. Необхідно бути обережними у зв'язку з обмеженим досвідом застосування препарату у літніх пацієнтів.

Діти віком від 10 років

Рекомендується початкова доза 0,5 мг на прийом один раз на добу вранці або ввечері. При необхідності дозування можна збільшити не менше ніж через 24 години на 0.5-1 мг на день до рекомендованої дози 1-2.5 мг на добу при добрій переносимості. Незважаючи на ефективність, продемонстровану при лікуванні маніакальних епізодів, пов'язаних з біполярним розладом у дітей дозами 0.5-6 мг на добу, не спостерігалося додаткової ефективності при дозах вище 2.5 мг на добу, а більші дози викликали більше побічних ефектів. Застосування доз вище 6 мг на добу не вивчалось.

Пацієнтам, які мають стійку сонливість, рекомендується приймати половину добової дози 2 рази на добу.

Неперервна агресія у пацієнтів з деменцією, зумовленою хворобою Альцгеймера

Рекомендується початкова доза по 0,25 мг на прийом двічі на день. Дозування при необхідності можна індивідуально збільшувати по 0,25 мг 2 рази на добу, не частіше ніж через день. Для більшості пацієнтів оптимальною дозою є 0,5 мг двічі на день. Однак деяким пацієнтам показано прийом по 1 мг двічі на день.

Рисполепт не повинен застосовуватися більше 6 тижнів у пацієнтів з безперервною агресією у пацієнтів з деменцією, зумовленою хворобою Альцгеймера .Під час лікування стан пацієнтів повинен оцінюватися на регулярній основі, як і необхідність продовження терапії.

Безперервна агресія у структурі розладу поведінки

Діти віком від 5 до 18 років

Пацієнти з масою тіла 50 кг і більше – рекомендована початкова доза – 0.5 мг один раз на день. При необхідності ця доза може бути збільшена на 0.5 мг на день, не частіше ніж через день. Для більшості пацієнтів оптимальною дозою є доза 1 мг на добу. Однак для деяких пацієнтів краще прийом по 0.5 мг на день, тоді як деяким потрібне збільшення дози до 1.5 мг на день.

Пацієнти з масою тіла менше 50 кг – рекомендована початкова доза – 0.25 мг один раз на день. При необхідності ця доза може бути підвищена на 0,25 мг на день, не частіше ніж через день. Для більшості пацієнтів оптимальною дозою є доза 0,5 мг на день. Однак для деяких пацієнтів краще прийом по 0.25 мг на день, тоді як деяким потрібне збільшення дози до 0.75 мг на день.

Як і для будь-якої іншої симптоматичної терапії, доцільність продовження лікування препаратом Рісполепт повинна регулярно оцінюватися та підтверджуватись.

Застосування у дітей віком до 5 років не рекомендується через відсутність даних.

Захворювання печінки та нирок

У пацієнтів із захворюваннями нирок знижено здатність виведення активної антипсихотичної фракції порівняно з іншими пацієнтами. У пацієнтів із захворюваннями печінки спостерігається підвищена концентрація вільної фракції рисперидону у плазмі крові.

Початкова та підтримуюча доза відповідно до показань повинна бути зменшена в 2 рази, збільшення дози у пацієнтів із захворюваннями печінки та нирок має проводитися повільніше.

Рисполепт слід призначати з обережністю у даної категорії хворих.

Спосіб застосування

Всередину. Прийом їжі не впливає на всмоктування препарату.

Припинення прийому препарату рекомендується проводити поступово. Гострі симптоми «скасування», включаючи нудоту, блювання, потіння та безсоння, спостерігалися дуже рідко після різкого припинення прийому високих доз антипсихотичних препаратів.

Перехід від терапії іншими антипсихотичними препаратами

На початку лікування препаратом Рісполепт рекомендується поступово скасовувати попередню терапію, якщо це клінічно виправдано. При цьому якщо пацієнти переводяться з терапії депо-формами антипсихотичних препаратів, терапію препаратом Рісполепт® рекомендується розпочинати замість наступної запланованої ін'єкції. Періодично слід оцінювати необхідність продовження терапії протипаркінсонічними препаратами.

Побічна дія
Найпоширенішими побічними ефектами (частота виникнення ≥ 10 %) були: паркінсонізм, головний біль і безсоння.

Побічні ефекти препарату Рисполепт у терапевтичних дозах наведені з розподілом за частотами та системами органів. Частоту побічних ефектів класифікували таким чином: дуже часті (≥1/10 випадків), часті (≥1/100 та <1/10 випадків), нечасті (≥1/1000 та <1/100 випадків), рідкісні (≥1/ 10000 та <1/1000 випадків), дуже рідкісні (<1/10000 випадків) та з невідомою частотою (неможливо оцінити частоту з доступних даних).

У кожній частотній групі побічні дії представлені як зменшення їх важливості.

Порушення лабораторних та інструментальних показників: часто – збільшення рівня пролактину 1 , збільшення маси тіла; нечасто – подовження інтервалу QT на електрокардіограмі, відхилення ЕКГ, збільшення рівня трансаміназ, зменшення кількості лейкоцитів у крові, підвищення температури тіла, збільшення кількості еозинофілів у крові, зменшення рівня гемоглобіну, збільшення рівня креатинфосфокінази, підвищення концентрації холестерину; рідко – зниження температури тіла, підвищення концентрації тригліцеридів.

Серцево-судинна система: часто – тахікардія, артеріальна гіпертензія; нечасто – атріовентрикулярна блокада, блокада пучка Гіса, фібриляція передсердь, серцебиття, порушення провідності серця; рідко – синусова брадикардія, емболія легеневої артерії, тромбоз глибоких вен.

Гематологічні порушення та порушення лімфатичної системи: нечасто – анемія, тромбоцитопенія; рідко – гранулоцитопенія, агранулоцитоз.

З боку нервової системи: дуже часто – паркінсонізм 2 , біль голови, сонливість, седація;

часто - акатизія 2 , запаморочення 2 , тремор 2 , дистонія 2 , летаргія, дискінезія 2 ; нечасто – відсутність реакції на подразники, втрата свідомості, непритомність, порушення свідомості, інсульт, транзиторна ішемічна атака, дизартрія, порушення уваги, гіперсомнія, постуральне запаморочення, порушення рівноваги, пізня дискінезія, порушення мови, порушення координації, гіпостеза, розлади смаку, судоми, церебральна ішемія, порушення рухів; рідко – злоякісний нейролептичний синдром, діабетична кома, цереброваскулярні порушення, тремор голови.

Офтальмологічні порушення: часто – нечіткий зір, кон'єктивіт; нечасто - почервоніння очей, порушення зору, виділення з очей, набряк області навколо очей, сухість очей, посилена сльозотеча, світлобоязнь; рідко – зниження гостроти зору, мимовільні обертання очних яблук, глаукома, інтраопераційний синдром в'ялої райдужної оболонки.

З боку вуха та лабіринту: нечасто – біль у вусі, шум у вухах.

Респіраторні, торакальні порушення та порушення середостіння: часто – задишка, носова кровотеча, кашель, закладеність носа, біль у ділянці гортані та глотки; нечасто – свистяче дихання, аспіраційна пневмонія, застій у легенях, порушення дихання, вологі хрипи, порушення прохідності дихальних шляхів, дисфонія; рідко – синдром апное уві сні, гіпервентиляція.

З боку шлунково-кишкового тракту: часто – блювання, діарея, запор, нудота, біль у ділянці живота, диспепсія, сухість у роті, дискомфорт у шлунку, гіперсалівація; нечасто - дисфагія, гастрит, нетримання калу, фекалому, гастроентерит, метеоризм; рідко – непрохідність кишківника, панкреатит, набряк губ, хейліт.

З боку нирок та сечовивідних шляхів: часто – енурез; нечасто – затримка сечовиділення, дизурія, нетримання сечі, лакіурія.

З боку шкіри та підшкірних тканин: часто – висипання, еритема; нечасто – ураження шкіри, порушення шкірних покривів, свербіж, акне, вугровий висип, зміна квіткошкіри, алопеція, себорейний дерматит, сухість шкіри, гіперкератоз; рідко – лупа; дуже рідко – набряк Квінке.

З боку кістково-м'язової системи та сполучної тканини: часто – артралгія, біль у спині, біль у кінцівках;

нечасто – м'язова слабкість, міалгія, біль у шиї, набрякання суглобів, порушення постави, скутість у суглобах, м'язові біль у грудях; рідко – рабдоміоліз.

З боку ендокринної системи: рідко – порушення вироблення антидіуретичного гормону.

Порушення метаболізму та харчування: часто – підвищення апетиту, зниження апетиту; нечасто – цукровий діабет 3 , анорексія, полідипсія, гіперглікемія; рідко – гіпоглікемія, водна інтоксикація; дуже рідко – діабетичний кетоацидоз.

Інфекції: часто – пневмонія, грип, бронхіт, інфекції верхніх дихальних шляхів, інфекції сечовивідних шляхів, синусит, інфекції вуха; нечасто – вірусні інфекції, тонзиліт, запалення підшкірної жирової клітковини, середній отит, інфекції очей, локалізовані інфекції, акародерматит, інфекції дихальних шляхів, цистит, оніхомікоз;

рідко – хронічний середній отит.

Судинні порушення: нечасто – гіпотензія, ортостатична гіпотензія, припливи.

Загальні порушення та явища, зумовлені шляхом введення препарату: часто – пірексія, втома, периферичний набряк, генералізований набряк, астенія, біль у ділянці грудної клітки; нечасто – набряк особи, порушення ходи, погане самопочуття, повільність, грипоподібний стан, спрага, дискомфорт у ділянці грудної клітки, озноб;

рідко - гіпотермія, синдром "скасування", похолодання кінцівок.

З боку імунної системи: нечасто – гіперчутливість; рідко – лікарська гіперчутливість, анафілактична реакція.

Гепатобіліарні порушення: рідко – жовтяниця.

З боку репродуктивної системи та молочних залоз: нечасто – аменорея, сексуальна дисфункція, еректильна дисфункція, порушення еякуляції, галакторея, гінекомастія, розлад менструального циклу, виділення з піхви; рідко – пріапізм.

Вагітність, післяпологовий та неонатальний періоди: рідко – синдром "скасування" у новонароджених.

Психічні порушення: дуже часто – безсоння; часто – занепокоєння, збудження, порушення сну, тривога;

нечасто - сплутаність свідомості, манії, зниження лібідо, млявість, нервозність; рідко – аноргазмія, сплощення афекту.

1 – гіперпролактинемія в деяких випадках може призводити до гінекомастії, порушень менструального циклу, аменореї та галактореї.

2 – екстрапірамідні розлади можуть виявлятися як: паркінсонізм (гіперсалівація, кістково-м'язова скутість, паркінсонізм, слинотеча, ригідність за типом «зубчастого колеса», брадикінезія, гіпокінезія, маскоподібне обличчя, напруженість м'язів, акінезія, ригід , порушення глабеллярного рефлексу), акатизія (акатизія, занепокоєння, гіперкінезія та синдром «неспокійних» ніг), тремор, дискінезія (дискінезія, посмикування м'язів, хореоатетоз, атетоз та міоклонус), дистонія.

Термін «дистонія» включає дистонію, м'язові спазми, гіпертонію, кривошею, мимовільні м'язові скорочення, м'язову контрактуру, блефароспазм, рухи очного яблука, параліч язика, лицьовий спазм, ларингоспазм, міотонія, опістотонус, орофарингеальний. Тремор включає тремор та паркінсонічний тремор спокою. Також слід зазначити, що існує ширший ряд симптомів, які не завжди мають екстрапірамідне походження.

3 – у плацебо-контролюючих дослідженнях цукровий діабет спостерігався у 0.18% пацієнтів, які приймали рисперидон у порівнянні з 0.11% пацієнтів у групі плацебо. Загальна частота виникнення цукрового діабету за результатами всіх клінічних випробувань становила 0.43% всіх пацієнтів, які приймали рисперидон.

Нижче додатково перераховані побічні дії, що спостерігаються в ході клінічних досліджень пролонгованої ін'єкційної форми рисперидону – Рісполепт Конста, але не виявились при застосуванні пероральних лікарських форм рисперидону.

Цей список не включає побічні дії, пов'язані зі складом або ін'єкційним шляхом введення препарату:

Порушення лабораторних показників: зменшення маси тіла, підвищення рівня гамма-глутамілтрансферази, збільшення печінкових ферментів.

Серцево-судинна система: брадикардія.

З боку крові та лімфатичної системи: нейтропенія.

Порушення з боку нервової системи: парестезія, конвульсії.

Порушення з боку очей: блефароспазм, оклюзія артерії сітківки.

З боку вуха та лабіринту: вертиго.

З боку шлунково-кишкового тракту: зубний біль, спазм язика.

З боку шкіри та підшкірних тканин: екзема.

З боку кістково-м'язової системи та сполучної тканини: біль у сідницях.

Інфекції: інфекції нижніх дихальних шляхів, інфекції, гастроентерит, підшкірний абсцес.

Травми та отруєння: падіння.

Судинні порушення: артеріальна гіпертензія.

Загальні порушення та явища, зумовлені шляхом введення препарату: біль.

Психічні розлади: депресія.

Клас ефекти

Як і при застосуванні інших антипсихотичних препаратів, дуже рідкісні випадки збільшення зубця QT спостерігалися у постмаркетинговому періоді спостереження. Інші клас-ефекти з боку серцево-судинної системи, що спостерігаються при застосуванні антипсихотичних препаратів, які збільшують зубець QT, включають: шлуночкову аритмію, шлуночкову фібриляцію, шлуночкову тахікардію, раптову смерть, зупинку серця та двонаправлену шлуночкову тахікардію.

Венозна тромбоемболія

Випадки венозної тромбоемболії, включаючи легеневу емболію та випадки тромбозу глибоких вен, спостерігалися при використанні антипсихотичних препаратів (частота невідома).

Підвищення маси тіла

У ході плацебо-контрольованих досліджень у пацієнтів з шизофренією підвищення маси тіла не менше 7% через 6-8 тижнів спостерігалося у 18% пацієнтів, які приймають препарат Рисполепт ® , і у 9% пацієнтів, які приймають плацебо. У плацебо-контрольованих клінічних дослідженнях у пацієнтів з маніакальними епізодами число випадків підвищення маси тіла на 7% і більше після 3-х тижнів лікування було порівняно у групі, що приймає препарат Рісполепт® (2.5%) та у групі, яка приймає плацебо (2.4%) , а групі активного контролю було трохи більше (3.5 %).

У дітей із розладами поведінки під час довготривалих клінічних досліджень маса тіла збільшувалася в середньому на 7,3 кг після 12 місяців терапії. Очікуване підвищення маси тіла у дітей 5-12 років із нормальним розвитком становить 3-5 кг на рік. З 12-16 років величина підвищення маси тіла повинна становити 3-5 кг на рік для дівчаток та близько 5 кг на рік для хлопчиків.

Додаткова інформація про особливі популяції пацієнтів

Побічні дії, які відзначалися з більшою частотою у літніх пацієнтів з деменцією та у дітей, ніж у дорослих пацієнтів, описані нижче:

Літні пацієнти з деменцією

Транзиторна ішемічна атака та інсульт спостерігалися у ході клінічних досліджень із частотою 1.4 % та 1.5 % відповідно у літніх пацієнтів із деменцією. Крім того, наступні побічні дії відзначалися у літніх пацієнтів з деменцією з частотою ≥ 5% і з частотою, що принаймні вдвічі перевищує таку в інших популяціях пацієнтів: інфекції сечовивідних шляхів, периферичний набряк, летаргія і кашель.

Діти

Наступні побічні дії відзначалися у дітей (від 5 до 17 років) з частотою ≥ 5% і з частотою, що принаймні в 2 рази перевищує таку в інших популяціях пацієнтів у ході клінічних досліджень: сонливість/седація, втома, головний біль, підвищення апетиту, блювання, інфекції верхніх дихальних шляхів, закладеність носа, біль у животі, запаморочення, кашель, пірексія, тремор, діарея, енурез.

Протипоказання до застосування
індивідуальна підвищена чутливість до рисперидону або до будь-якого іншого інгредієнта цього препарату;
фенілкетонурія.
З обережністю:захворювання серцево-судинної системи (хронічна серцева недостатність, перенесений інфаркт міокарда, порушення провідності серцевого м'яза); зневоднення та гіповолемія; порушення мозкового кровообігу; хвороба Паркінсона; судоми (у тому числі в анамнезі); тяжка ниркова або печінкова недостатність (див. розділ "Спосіб застосування та дози"); зловживання лікарськими засобами чи лікарська залежність; стани, що привертають до розвитку тахікардії типу "пірует" (брадикардія, порушення електролітного балансу, супутній прийом лікарських засобів, що подовжують інтервал QT); пухлина мозку, кишкова непрохідність, випадки гострого передозування ліків, синдром Рейє (протиблювотний ефект рисперидону може маскувати симптоми цих станів); фактори ризику розвитку тромбоемболії венозних судин; хвороба дифузних тілець Леві; пацієнти похилого віку із цереброваскулярною деменцією; вагітність.

Застосування при вагітності та годуванні груддю
Вагітність

Повноцінних досліджень із застосування рисперидону у вагітних жінок не проводилося. За даними спостережень у постмаркетинговому періоді, при застосуванні рисперидону під час останнього триместру вагітності, у новонародженого виникли оборотні екстрапірамідні симптоми, тому новонароджені повинні перебувати під ретельним наглядом. У дослідженнях на тваринах рисперидон не мав тератогенної дії, проте спостерігалися інші види токсичної дії на репродуктивну систему. Потенційний ризик для людей невідомий. Рисполепт ® можна використовувати під час вагітності лише якщо очікувана користь застосування препарату для вагітної жінки переважує потенційний ризик для плода. При необхідності припинення прийому препарату під час вагітності слід проводити скасування препарату поступово.

Лактація

У дослідженнях у тварин рисперидон та 9-гідроксирисперидон проникали у грудне молоко. Було також продемонстровано, що рисперидон та 9-гідроксирисперидон у невеликих кількостях проникають у грудне молоко у людей. Даних щодо побічних дій у немовлят, які перебувають на грудному вигодовуванні, відсутні. Тому питання про грудне вигодовування має вирішуватись з урахуванням можливого ризику для дитини.

Застосування при порушеннях функції печінки
У пацієнтів із захворюваннями печінки спостерігається підвищена концентрація вільної фракції рисперидону у плазмі крові.

Початкова та підтримуюча доза відповідно до показань повинна бути зменшена в 2 рази, збільшення дози у пацієнтів має проводитися повільніше.

Рисполепт слід призначати з обережністю у даної категорії хворих.

Застосування при порушеннях функції нирок
У пацієнтів із захворюваннями нирок знижено здатність виведення активної антипсихотичної фракції порівняно з іншими пацієнтами. Початкова та підтримуюча доза відповідно до показань повинна бути зменшена в 2 рази, збільшення дози у пацієнтів має проводитися повільніше.

Рисполепт слід призначати з обережністю у даної категорії хворих.

особливі вказівки
Підвищена смертність у літніх пацієнтів із деменцією

У літніх пацієнтів з деменцією при лікуванні атипових антипсихотичних засобів спостерігається підвищена смертність порівняно з плацебо в дослідженнях атипових антипсихотичних засобів, включаючи рисперидон. При застосуванні рисперидону для цієї популяції частота смертельних випадків становила 4.0% для пацієнтів, які приймають рисперидон, порівняно з 3.1% для плацебо. Середній вік померлих пацієнтів становить 86 років (діапазон 67-100 років). Дані, зібрані в результаті двох великих спостережних досліджень, показують, що літні пацієнти з деменцією, які проходять лікування типовими антипсихотичними препаратами, також мають трохи підвищений ризик смерті порівняно з пацієнтами, які не проходять лікування. На даний момент зібрано недостатньо даних для точної оцінки цього ризику. Невідома причина підвищення цього ризику.

Спільне застосування з фуросемідом у літніх пацієнтів із деменцією

У літніх пацієнтів з деменцією спостерігалася підвищена смертність при одночасному прийомі фуросеміду та рисперидону перорально (7,3%, середній вік 89 років, діапазон 75-97 років) порівняно з групою, яка приймала лише рисперидон (3,1%, середній вік 84 роки). , Діапазон 70-96 років) і групою, яка приймала тільки фуросемід (4.1%, середній вік 80 років, діапазон 67-90 років). Підвищення смертності пацієнтів, які приймають рисперидон спільно з фуросемідом, спостерігалося в ході 2-х із 4-х клінічних досліджень. Спільне застосування рисперидону з іншими діуретиками (переважно з тіазидними діуретиками в малих дозах) не супроводжувалося підвищенням смертності.

Не встановлено патофізіологічних механізмів, які пояснюють це спостереження. Проте, слід дотримуватись особливої обережності при призначенні препарату в таких випадках. Перед призначенням необхідно ретельно оцінювати співвідношення ризик/користування. Не виявлено збільшення смертності у пацієнтів, які одночасно приймають інші діуретики разом з рисперидоном. Незалежно від лікування, дегідратація є загальним фактором ризику смертності і має ретельно контролюватись у літніх пацієнтів із деменцією.

У пацієнтів з деменцією спостерігалося збільшення побічних ефектів з боку цереброваскулярної системи (гострі та минущі порушення мозкового кровообігу), у тому числі смертельні випадки у пацієнтів (середній вік 85 років, діапазон 73-97 років) при застосуванні рисперидону порівняно з плацебо.

Кардіоваскулярні ефекти у літніх пацієнтів із деменцією

У плацебо-контрольованих клінічних дослідженнях у пацієнтів з деменцією, які приймають деякі атипові антипсихотичні препарати, спостерігалося підвищення ризику побічних ефектів цереброваскулярних приблизно в 3 рази. Об'єднані дані 6-ти плацебо-контрольованих досліджень, які включали переважно літніх пацієнтів з деменцією (вік понад 65 років) демонструють, що цереброваскулярні побічні ефекти (серйозні та несерйозні) виникали у 3.3 % (33/1009) пацієнтів, які приймали рисперидон, та у 1.2% (8/712) пацієнтів, які приймали плацебо. Співвідношення ризиків становило 2,96 (1,34, 7,50) при довірчому інтервалі 95%. Механізм підвищення ризику невідомий. Збільшення ризику не виключається й інших антипсихотичних препаратів, і навіть інших популяцій пацієнтів. Рісполепт ®повинен застосовуватися з обережністю у пацієнтів із факторами ризику виникнення інсульту.

Ризик виникнення цереброваскулярних побічних ефектів набагато вищий у пацієнтів із змішаною або судинною деменцією, порівняно з пацієнтами з Альцгеймерівською деменцією. Тому пацієнти з деменцією будь-якого типу, крім Альцгеймерівської, не повинні приймати рисперидон.

Лікарям слід оцінювати співвідношення ризик/корисність застосування препарату Рісполепт у літніх пацієнтів з деменцією, беручи до уваги провісники ризику інсульту індивідуально у кожного пацієнта. Пацієнти та особи, які доглядають за ними, повинні бути попереджені про те, що необхідно негайно повідомляти про ознаки та симптоми кардіоваскулярних подій: таких як раптова слабкість або нерухомість/нечутливість в області обличчя, ніг, рук, а також утруднення мови та проблеми із зором. При цьому слід розглядати всі можливі варіанти лікування, включаючи припинення прийому рисперидону.

Рисполепт ® може використовуватися тільки для короткочасного лікування безперервної агресії у пацієнтів з деменцією, обумовленої хворобою Альцгеймера, середнього та тяжкого ступеня, як доповнення до нефармакологічних методів корекції, у разі їх неефективності або обмеженої ефективності, і коли є ризик заподіяння шкоди пацієнтові самому собі іншим особам.

Необхідно постійно оцінювати стан пацієнтів та необхідність продовження терапії рисперидоном.

Ортостатична гіпотензія

Рисперидон має альфа-блокуючу активність, і тому може викликати у деяких пацієнтів ортостатичну гіпотензію, особливо в період початкового підбору дози. Клінічно значуща гіпотензія спостерігалося у постмаркетинговому періоді при сумісному застосуванні з антигіпертензивними препаратами. Рисполепт® необхідно застосовувати з обережністю у пацієнтів з відомими кардіоваскулярними захворюваннями (наприклад, серцева недостатність, інфаркт міокарда, порушення провідності серцевого м'яза, дегідратація, гіповолемія чи цереброваскулярне захворювання) .Також потрібна відповідна корекція дози. Рекомендується оцінити можливість зниження дози у разі гіпотензії.

Пізня дискінезія та екстрапірамідні розлади

Препарати, що мають властивості антагоністів дофамінових рецепторів, можуть викликати пізню дискінезію, яка характеризується ритмічними мимовільними рухами, переважно язика та/або мімічної мускулатури. Виникнення екстрапірамідних симптомів є чинником ризику пізньої дискінезії. При виникненні у пацієнта об'єктивних або суб'єктивних симптомів, що вказують на пізню дискінезію, слід розглянути доцільність відміни всіх антипсихотичних препаратів, включаючи Рісполепт розчин для прийому внутрішньо.

Злоякісний нейролептичний синдром (ЗНЗ)

Антипсихотичні препарати, включаючи рисперидон, можуть спричинити злоякісний нейролептичний синдром (ЗНС), який характеризується гіпертермією, ригідністю м'язів, нестабільністю функції вегетативної нервової системи, пригніченням свідомості, а також підвищенням у сироватці концентрацій креатинфосфокінази. У пацієнтів із ЗНС можуть виникати також міоглобінурія (рабдоміоліз) та гостра ниркова недостатність. При виникненні у пацієнта об'єктивних або суб'єктивних симптомів ЗНС необхідно негайно відмінити всі антипсихотичні препарати, включаючи Рисполепт .

Хвороба Паркінсона та деменція з тільцями Леві

Призначення антипсихотичних препаратів, включаючи Рисполепт , пацієнтам з хворобою Паркінсона або деменцією з тільцями Леві повинно проводитися з обережністю, т.к. в обох груп пацієнтів підвищений ризик розвитку нейролептичного злоякісного синдрому та збільшено чутливість до антипсихотичних препаратів (включаючи притуплення больової чутливості, сплутаність свідомості, постуральну нестабільність із частими падіннями та екстрапірамідні симптоми). При прийомі рисперидону можливе погіршення перебігу хвороби Паркінсону.

Гіперглікемія та цукровий діабет

При лікуванні препаратом Рісполепт ® спостерігалися гіперглікемія, цукровий діабет та загострення вже наявного цукрового діабету. Ймовірно, що попереднє лікування збільшення маси тіла також є сприятливим для цього фактором. Дуже рідко можуть спостерігатися кетоацидоз і рідко – діабетична кома. У всіх пацієнтів необхідно проводити клінічний контроль на наявність симптомів гіперглікемії (таких як полідипсія, поліурія, поліфагія та слабкість). У пацієнтів з цукровим діабетом має проводитися регулярне спостереження щодо погіршення контролю рівня глюкози.

Збільшення маси тіла

При лікуванні препаратом Рісполепт спостерігалося значне збільшення маси тіла. Необхідно проводити контроль за масою тіла пацієнтів.

Гіперпролактинемія

На підставі результатів досліджень на культурах тканин зроблено припущення, що зростання пухлинних клітин грудей може стимулюватися пролактином. Незважаючи на те, що в клінічних та епідеміологічних дослідженнях не виявлено чіткого зв'язку гіперпролактинемії з прийомом антипсихотичних препаратів, слід бути обережним при призначенні рисперидону пацієнтам з обтяженим анамнезом. Препарат Рісполепт® повинен застосовуватися з обережністю у пацієнтів з існуючою гіперпролактинемією та у пацієнтів з можливими пролактин-залежними пухлинами.

Подовження інтервалу QT

Подовження інтервалу QT дуже рідко спостерігалося у постмаркетинговому періоді спостереження. Як і для інших антипсихотичних засобів, слід бути обережними при призначенні препарату Рисполепт ® пацієнтам з відомими кардіоваскулярними захворюваннями, подовженням інтервалу QT у сімейному анамнезі, брадикардією, порушеннями електролітного балансу (гіпокаліємія, гіпомагніємія), оскільки це може збільшити ризик а; та при сумісному застосуванні з препаратами, що подовжують інтервал QT.

Судоми

Рисполепт повинен застосовуватися з обережністю у пацієнтів із судомами в анамнезі або з іншими медичними станами, при яких може знижуватися судомний поріг .

Пріапізм

Приапізм може виникати при прийомі рисперидону через альфа-адреноблокуючі ефекти.

Регуляція температури тіла

Антипсихотичним препаратам приписується такий небажаний ефект, як порушення здатності організму регулювати температуру. Необхідно бути обережними при призначенні препарату Рисполепт ® пацієнтам зі станами, які можуть сприяти підвищенню внутрішньої температури тіла, до яких належать інтенсивне фізичне навантаження, зневоднення організму, вплив високих зовнішніх температур або одночасне використання препаратів з антихолінергічною активністю.

Венозна тромбоемболія

При застосуванні антипсихотичних препаратів були виявлені випадки венозної тромбоемболії. Оскільки пацієнти, які приймають антипсихотичні препарати, часто мають ризик розвитку венозної тромбоемболії, всі можливі фактори ризику повинні виявлятися до початку та під час лікування препаратом Рисполепт, і повинні бути вжиті запобіжні заходи.

Діти та підлітки

Перед призначенням препарату Рісполепт ® дітям або підліткам з розумовою відсталістю необхідно провести ретельну оцінку їх стану щодо наявності фізичних чи соціальних причин агресивної поведінки, таких як біль або неадекватні вимоги соціального середовища.

Седативний ефект рисперидону повинен ретельно відстежуватися в цій популяції через можливий вплив на здатність до навчання. Зміна часу прийому рисперидону може покращити контроль впливу седації на увагу підлітків та дітей.

Застосування рисперидону було пов'язане із середнім збільшенням маси тіла та індексу маси тіла. Зміни зростання під час довгострокових досліджень перебували у межах очікуваних вікових норм. Вплив довготривалого прийому рисперидону на статевий розвиток та зростання повністю не вивчено.

У зв'язку з можливим впливом тривалої гіперпролактинемії на ріст та статевий розвиток у дітей та підлітків, повинна проводитися регулярна клінічна оцінка гормонального статусу, у тому числі вимірювання росту, ваги, спостереження за статевим розвитком, менструальним циклом та іншими можливими пролактин-залежними ефектами.

Під час лікування рисперидоном повинна проводитись регулярна перевірка наявності екстрапірамідних симптомів та інших розладів руху.

Вплив на здатність до керування транспортними засобами та механізмами

Рисполепт ® розчин для прийому внутрішньо, може в невеликій або помірній мірі впливати на здатність керувати транспортними засобами та механізмами. Хворим слід рекомендувати відмовитися від керування автомобілем та від роботи з механізмами до з'ясування їх індивідуальної чутливості до препарату.

Передозування
Симптоми: в цілому, симптоми передозування, що спостерігаються, являли собою вже відомі фармакологічні ефекти рисперидону в посиленій формі: сонливість, седація, тахікардія, артеріальна гіпотензія, екстрапірамідні симптоми. Спостерігалося подовження інтервалу QT та судоми. Двонаправлена шлуночкова тахікардія відзначалася у спільному прийомі підвищеної дози рисперидону та пароксетину.

У разі гострого передозування слід розглянути можливість передозування від прийому декількох препаратів.

Лікування: слід домогтися та підтримувати вільну прохідність дихальних шляхів для забезпечення адекватного постачання кисню та вентиляції. Промивання шлунка (після інтубації, якщо хворий непритомний) та прийом активованого вугілля разом із проносним слід проводити лише в тому випадку, якщо препарат був прийнятий не більше однієї години тому. Слід негайно розпочати моніторування ЕКГ виявлення можливих аритмій.

Специфічного антидоту немає, має проводитися відповідна симптоматична терапія. Артеріальну гіпотонію та судинний колапс слід усувати внутрішньовенними інфузіями рідини та/або симпатоміметичними препаратами. При розвитку тяжких екстрапірамідних симптомів слід призначити антихолінергічні препарати. Постійне медичне спостереження та моніторування слід продовжувати до зникнення симптомів інтоксикації.

Лікарська взаємодія
Як і у випадку з іншими антипсихотичними препаратами, слід дотримуватися обережності при спільному призначенні препарату Рісполепт з препаратами, що збільшують інтервал QT, наприклад, з антиаритмічними засобами ІА класу (хінідин, дизопірамід, прокаїнамід та ін.), ІІІ класу (аміодарон, сот ін., трициклічними антидепресантами (амітриптилін та ін.), тетрациклічними антидепресантами (мапротилін та ін.), деякими антигістамінними препаратами, іншими антипсихотичними засобами, деякими протималярійними препаратами (хінін, мефлохін та ін.), препаратами, гіпомагніємія), брадикардію або інгібують печінковий метаболізм рисперидону. Цей перелік не є вичерпним.

Вплив прийому препарату Рисполепт на інші лікарські препарати

Рисполепт ® слід застосовувати з обережністю у поєднанні з іншими препаратами та речовинами центральної дії, особливо з алкоголем, опіатами, антигістамінними препаратами та бензодіазепінами через підвищений ризик седації.

Рисполепт може знижувати ефективність леводопи та інших агоністів дофаміну. Якщо необхідний прийом цієї комбінації, особливо на термінальній стадії хвороби Паркінсона, слід призначати найменшу ефективну дозу кожного з препаратів.

При застосуванні рисперидону разом із антигіпертензивними препаратами у постмаркетинговому періоді спостерігалася клінічно значуща гіпотензія.

Рисперидон не має клінічно значущої дії на фармакокінетику літію, вальпроату, дигоксину або топірамату.

Вплив прийому інших лікарських засобів на препарат Рисполепт ®

При використанні карбамазепіну спостерігалося зниження концентрації активної антипсихотичної фракції рисперидону у плазмі. Аналогічні ефекти можуть спостерігатися при використанні інших індукторів печінкових ферментів та P-глікопротеїну (наприклад, рифампіцин, фенітоїн, фенобарбітал). При призначенні та після відміни карбамазепіну або інших індукторів печінкових ферментів та P-глікопротеїну слід скоригувати дозу препарату Рисполепт .

Флуоксетин і пароксетин, які є інгібіторами ізоферменту CYP 2D6, збільшують концентрацію рисперидону в плазмі, але меншою мірою концентрацію активної антипсихотичної фракції. Передбачається, що інші інгібітори ізоферменту CYP 2D6 (наприклад, хінідин) впливають на концентрацію рисперидону так само. При призначенні та після відміни флуоксетину або пароксетину слід скоригувати дозу препарату Рисполепт .

Верапаміл, що є інгібітором ізоферменту CYP 3A4 та P-глікопротеїну, збільшує концентрацію рисперидону в плазмі.

Галантамін та донепезил не мають клінічно значущого ефекту на фармакокінетикурисперидону та його активних антипсихотичних фракцій.

Фенотіазини, трициклічні антидепресанти та деякі b-адреноблокатори можуть підвищувати концентрацію рисперидону в плазмі, проте це не впливає на концентрацію активної антипсихотичної фракції. Амітриптилін не впливає на фармакокінетикурисперидон та активну антипсихотичну фракцію. Циметидин і ранітидин збільшують біодоступність рисперидону, але мінімально впливають на концентрацію активної антипсихотичної фракції. Еритроміцин, інгібітор ізоферменту CYP 3A4, не впливає на фармакокінетикурисперидон та активну антипсихотичну фракцію.

Спільне застосування психостимуляторів (наприклад, метилфенідату) та препарату Рісполепт у дітей не змінює фармакокінетичні параметри та ефективність рисперидону.

Не рекомендується застосовувати рисперидон спільно з паліперидоном через те, що паліперидон є активним метаболітом рисперидону, і застосування такої комбінації може призвести до збільшення концентрації активної антипсихотичної фракції.

Умови зберігання препарату Рисполепт ®
При температурі від 15 до 30°С. Чи не заморожувати. Зберігати у недоступному для дітей місці.

Термін придатності препарату Рісполепт ®
Термін придатності – 3 роки. Не використовувати після закінчення терміну придатності.
 

Умови реалізації
За рецептом.

Джерело: https://evroapteka.in.ua/p/1235542475-rispolept-1mg-ml-100-ml/

Чтобы выбрать качество - зайди к нам!